Ковельчанин розповів, чому парашутисти ніколи не кажуть «останній»

Одним зі способів побачити небо є стрибок з парашутом. Затяті спортсмени уже складають парашути, адже у травні – початок сезону, який триватиме до середини осені. Для багатьох це не розвага і навіть не спорт, а щось близьке до мистецтва. Політ з парашутом вивільняє накопичені емоції, допомагає позбутися рутини, втекти від життєвих потрясінь і кризових ситуацій, випробувати себе, самоствердитися та самоактуалізуватися, – переконує ковельчанин Віталій Пясецький, парашутист-аматор.

– Віталію, коли вперше стрибнув з парашутом?

– Це трапилося в Санкт-Петербурзі. У мене там проживає брат, колишній військовий. Я знав, що він стрибає з парашутом. Мені теж стало цікаво, що це таке. І ось 10 жовтня 2002 року я виконав свій перший стрибок. Наступного року – ще один. Через 3 роки випадково мені в руки потрапив клаптик газети з оголошенням: Рівненський авіаційно-спортивний клуб набирає майбутніх спортсменів-парашутистів і планеристів на навчання. Я одразу ж загорівся бажанням і продовжив. Щосезону приїжджаю туди.



– Які у тебе були відчуття після стрибка?

– Що хочу ще раз спробувати. І це бажання виникає у багатьох, адже хочеться повторити ці півтори хвилини приземлення, коли насолоджуєшся польотом. Потім робиться сумно, що все так швидко скінчилося. Другий стрибок завжди страшніший, адже азарту менше. Страшно до 15 стрибка. Потім отримуєш задоволення. Це те, що треба спробувати у житті хоча б раз. Як я кажу: побачити землю в нарізці.

– Багатьом достатньо і одного разу…

– Парашутний спорт не такий небезпечний, як це прийнято вважати. Якщо розібратися, усі види спорту небезпечні: бувають і травми, і летальні наслідки. Насправді ж, якщо людині призначено покинути землю у певний час, то вона її покине. У цьому переконався, адже чимало моїх друзів-парашутистів загинули в різних, подекуди безглуздих, обставинах, а не під час стрибка з парашутом. Звісно, траплялося, що у повітрі відбулося щось не так, і, здавалося б, парашутист приречений на загибель, але все обходилося. Наше життя контролює вища сила.



– Які проблеми зі здоров’ям можуть завадити хоча б раз стрибнути з парашутом?

- Серцево-судинні захворювання, проблеми із зором, бо не можна адекватно зрозуміти, чи все гаразд з парашутом аби приземлитися нормально, психічні хвороби, стан алкогольного або наркотичного сп’яніння.

– А люди із зайвою вагою можуть спробувати стрибнути?

– Можуть, але не самостійно, тільки з інструктором. Такий стрибок виконується на прямокутному парашуті типу «крило» і вважається більш безпечним. Принцип простий – підвісна система новачка з’єднується з підвісною системою інструктора, за спиною якого і знаходяться парашути. Удвох вони вистрибують з літака.Відкриває парашут, управляє куполом і приземленням інструктор – тандем-майстер. Коштує це близько 120 у.о.

– Кого вважають професійними парашутистами?

– Тих, хто стрибнув з парашутом більше 1000 разів. І вже вправно володіє своїм тілом у повітрі. Досягнути високого результату у цьому спорті можливо лише маючи на рахунку не менше 100 стрибків у сезон.



– Як парашутист удосконалюється далі?

– Вибирає котрусь з парашутних дисциплін. Наприклад, точне приземлення, групову чи купольну акробатику, повітряний балет. Є ще такий вид парашутного спорту як свуп (швидкісне пілотування) – стрибки на маленькому парашуті (площа 7 кв. м), падіння відбувається з такою швидкістю, що й без нього. Тоді вже парашутист називається пілотом – розганяється щонайшвидше і найнижче пролетіти над землею.Ще стрибають із висотних будівель – спорт, який називається бейсджампінгом. Його вважають найнебезпечнішим видом стрибків з парашутом та вкрай екстремальним, адже запасного парашуту немає.

– Парашутисти забобонні?

– Так, вони ніколи не кажуть слово «останній». Замінюють його іншими. До того ж парашутисти не бояться слова «смерть», адже парашутний спорт дозволяє гостро відчути життя.

***
^{Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа).}