Інсайд: як у Луцьку шиють взуття

18 Березня 2015
Історія підприємства «Ікос» бере свій початок з невеличкої взуттєвої майстерні, створеної у 1994 році в місті Луцьку. Директор підприємства Іван Ковальчук розповідає, що колись він працював на взуттєвій фабриці, але одного дня вирішив кинути роботу і розпочати власний бізнес. Нині на взуттєвій фабриці задіяна уся родина: донька, дружина та пан Іван, який започаткував сімейну справу.



«Одного разу прийшов додому і сказав дружині, що залишаю цю роботу і буду сам шити взуття, - розповідає Іван Ковальчук. - Купив стару швейну машинку і почав шити. Так пошив кілька пар, відвіз у Рівне на ринок і там продав. Потім орендував маленьку комірчину для роботи, працював так кілька років. Взяв кілька людей, щоб допомагали. У мене працюють люди, з якими ми вже співпрацюємо по 15 років. У нас є сім сімей, які тут познайомилися, а потім одружилися. На підприємстві ніколи не було текучки кадрів. Ми піклуємося про своїх працівників, відзначаємо та нагороджуємо найкращих. Це моя маленька родина, яка нараховує 30 робітників».



Чоловік розповідає, що зараз на фабриці шиють тільки чоловіче взуття, але планують створювати й жіноче. Ціна на весняно-літнє взуття коливається від 400 до 800 гривень.

Пошиття чоловічого взуття тут розпочинається із ідеї, яку втілює в життя дизайнер.











«Нам привозять вже готові колодки та підошви, - каже директор підприємства «Екос» Іван Ковальчук. - На виробництві є два модельєри. Вони обклеюють колодку папером і малюють ескізи. Є багато фірм, які копіюють моделі відомих брендів та створюють ідентичні. Але у нас усі моделі свої».

На взуттєвій фабриці є спеціальна технологія із сучасною програмою, на якій модельєр створює кожну деталь взуття.















«Тут створюється модель, яка потім закидається в комп’ютерну базу, - каже модельєр. - Програма вираховує усі розміри до міліметра. Кожна пара взуття складається із маленьких шматків шкіри.

Найсучасніша машина з усіх, які є у світі. На ній кроять шкіру. Таких машин в Україні всього кілька. Вона не тільки ріже шкіру, а й малює і робить наколи. Колись таку роботу виконували п’ять людей. Тепер - одна машина і один оператор.















Усе взуття шиють тільки із натуральної шкіри. Використовують натуральні укладки, бавовну, щоб нога дихала і не потіла.



Це шкіра різних кольорів, яку використовують у роботі модельєри. Перед тим, як вшивати шматки шкіри, зменшують її товщину. Цю роботу теж виконує машина.



Тоді усі деталі потрапляють на пошиття.



«У нас усі машини нові. Нещодавно замінили їх на італійські», - каже директор.



Це фурнітура. Майстер прикріплює невеличкі залізні деталі, які вигадав модельєр.

Так створюються задники. Усе залежить від роботи: один задник осідає відразу, а інший може дуже довго служити. Машина розігріває шкіру задника під температурою 120 градусів, щоб він прийняв потрібну форму.







«Колись це все я робив своїми руками, забивав кожен цвях, а тепер це роблять машини, - розповідає Іван Ковальчук. - Носок взуття нагрівають, щоб він став м’яким, потім затягують та прикріплюють.









Ця машина забиває у п’ятку взуття 22 цвяхи.





















Тоді взуття відправляють у сушку. У ній випрямлюються усі складки та недоліки. Після цього взуття зачищають.



І усе – взуття майже готове. Але перед тим, як воно потрапить до крамниць, його відправляють на «макіяж» - полірують спеціальними пастами, які нададуть блиску.















Текст і фото: Лілія БОНДАР

0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter