Хвилинка слави: луцька візажистка, яка обожнює роботу і хоче заміж

17 червня 2017

Текст і фото: Софія ГУДИЧ
 
Ніколи не здогадаєшся, наскільки цікавими є люди, які щохвилини зустрічаються тобі на вулицях, сидять поруч у маршрутках, смакують каву за сусіднім столиком в кафе. А в кожному з них – особиста історія, яка заслуговує бути почутою.
 
У рубриці «Хвилинка слави», героєм або героїнею абсолютно несподівано може стати будь-який житель міста. Cловом, якщо побачите наших журналістів, то не соромтеся і ловіть свою хвилинку слави!
 
Ця дівчинка заслуговує на звання найкомунікабельнішої візажистки у Луцьку. Коли вона почула прохання про інтерв’ю, то сказала: «Давайте кави візьмемо, я знаю класне місце». 20-річну Вікторію Гриб друзі називають просто «Грибочок». Для неї наша розмова стала можливістю розказати про власний проект та нагадати коханому, що п’ять років разом – це достатній термін, аби подумати про новий етап в стосунках. 

– Розкажи про себе. Чим живеш?

– Я бровист та візажист. Працюю зовсім недавно в цій сфері, тобто свій шлях лише починаю. На даному етапі в тандемі з Юлею Варченко ми створили свою студію. Наша «Grimerka studio» – це не місце, це – люди. Ми мобільні, в нас немає графіку, в принципі немає ніяких обмежень. Зараз стараємося працювати «на всю», готові зранку до ночі бути на студії. Запрошуємо моделей, пробуємо новинки одна на одній. Я хочу віддаватися цій професії повністю і щоб клієнти від нас виходили щасливі. Це кайф, коли вони задоволені.

– З чого все почалося?

– З того, як я вперше зробила собі брови. Я робила в однієї дівчинки і мені дуже-дуже подобалися її роботи. На той момент я ще не знала, чого я хочу від життя, що мені подобається. Надихнуло те, що вона працювала в тандемі з однією дівчинкою і теж мала міні-студію. Цей формат став моєю шаленою мрією. Тоді подумати не могла, що подібне станеться зі мною. Вирішила просто почати робити брівки. Думала, якщо не вийде, то хоч собі робитиму. Далі пішла на курси візажу, потім запропонували роботу, на якій і познайомилася з Юлею. В один момент ми захотіли просто далі розвиватися і вирішили піти. От і все.

– Ти вважаєш себе трудоголіком?

– В принципі, так. Я за гармонію у всьому. У мене є хлопець, особисте життя, сім’я і я хочу бути в балансі. Не скажу, що є кар’єристкою, але дуже люблю цю професію, буду віддаватися їй повністю, хоча в гармонії таки залишатимуся.

– Чи кожен може стати візажистом?

– Найголовніше – бажання. Я бачила багатьох дівчат, які приходили на курси мейк-апу, платили за них, потім за немаленькі гроші складали косметичку, але в певний момент, коли треба було починати в маленькому місті фріланс, організовувати рекламу себе як майстра, губилися. Перші клієнти – це дуже стресово. А переступати через себе і далі йти – складно, і не всі з цим справляються.

– Яка зміна в твоєму житті стала знаковою?

– Коли я вирішила піти з салону. Я відчула себе сильнішою. Якби мені хтось рік тому сказав, що матиму зараз свою студію, то організувала б її раніше. Працюючи в колективі, ти пливеш за заданою течією. Коли ж працюєш сама, то починається більше саморозвиток, робота над собою. Треба просто докладати максимум зусиль, щоб залишатися в течії, не вилетіти, не зламатися, коли люди не йдуть, клієнтів немає і треба щось вигадувати, щоб показати їм себе, прорекламувати, щоб вони не забували про тебе.

– За 2 місяці існування «Grimerka studio» який випадок був найвеселішим?

– В нас невеличка студія з двома стільцями і на останній дзвінок в один і той самий час ми мали підготувати чотирьох клієнток. Я робила брови, потім перескакувала комусь на мейк. Це був трохи треш і такого ще не було, щоб робота направду кипіла, і мозок теж.

– Що вирізняє дівчину-візажистку з-поміж інших?

– Всі дівчата люблять косметику, але дівчина-візажист витрачає на неї всю свою зарплатню, коли звичайна дівчина – тридцять відсотків.

– Які табу в макіяжі зараз?

– Зараз модно все, якщо чесно. Тут і яскраві помади, і розставляння кількох акцентів, і 90-ті. Актуальною є природність. Єдине, що я не люблю, це коли вилиці дуже рудого відтінку і складається враження, ніби хтось взяв шпатель та провів по них. Зараз в моді здорова шкіра та природні брови, як і завжди.

– А які табу панують у твоєму житті?

– Я не люблю дволикість, адже часто з цим зіштовхувалася. Стараюся бути чесною. Це найголовніше і стосується роботи також. Бути чесною з клієнтом, бути чесною з друзями, близькими і перед собою.

– Ти згадала про свого хлопця. Мрієш про весілля?

– Чесно, так. Ми вже 5 років разом. Познайомилися, коли були дітьми, а зараз вже живемо разом. Звичайно, кожна дівчина мріє про весілля.

– Яким воно має бути?

– Максимально простим. Це буде для душі, а не для показухи. Найбільше я хочу побути клієнтом. Хочу, щоб мені хтось вже зробив макіяж, от справді.
 
– Опиши себе через п’ять років.

– Зовсім нещодавно про це думала. Якщо по максимуму, то «Grimerka studio» розшириться, в нас буде більше робочих зон, великий дружній колектив, я вийду заміж. Діти… Не знаю, можливо, адже це круто. Я не проти, чесно. А ще я кожного літа буду літати на море.


***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.

+1
+5
-1

Коментарі

та рано вам 20-ти річним заміж. РАНО!

А що, їй почекати, поки вони з хлопцем будуть 10 років разом і те весілля буде під гаслом "ну нарешті"?

Судячи з тексту, дівчинка приємна і без пафосу. Сподівають і як професіонал, така ж. Завітаю при нагоді

Гарна розмова. І посмішка у дівчини прекрасна!

А кавалеру треба задуматись, бо увєдут, ой увєдут! ))))

Додати новий коментар