Футбол, сміття та розчарування: про що писав волинський фейсбук протягом тижня

Минулий тиждень був насичений футболом. Програш наших гравців викликав цілий ураган емоцій, які відразу були викладені у соцмережах. Але окрім футбольних розчарувань, користувачі інтернету мали про що потеревенити на своїх сторінках.

«Таблоїд Волині» зібрав найцікавіші дописи відомих волинян за минулий тиждень.

Кандидат у народні депутати Михайло Імберовський пригадав свої дитячі роки:



«Літо! Відпочинок! Де відпочити дітям?

Пригадую своє дитинство... Завжди 25.05 батьки одразу ж після шкільної лінійки відвозили мене до бабусі з дідусем! Для мене це було щастям! А зараз я розумію чому, бо саме такий відпочинок у родичів, які вже мають життєвий досвід, прожили життя і віддають максимум своєї любові, формують світогляд дорослої людини, прищеплюють любов до усього українського, рідного!

Тому любі українці, везіть своїх дітей до своїх батьків і від цього лише виграємо усі!

Виграє Україна!!!»


Політолог Михайло Шелеп обурився діями влади стосовно нашумівшого журналістського фестивалю:



«Картинка із скандалом довкола конкурсу громадських ініціатив у місті Луцьку стає ще більш огидніша.

Перше, це поведінка чиновників міськради. Як дізналася журналістка Ірина Новосад, на засіданні конкурсної комісії крім кількісних даних що свідчили про накрутку голосів звучала інформація від технічних спеціалістів, які вказували на фейковість окремих голосів. І це всерівно не зупинило чиновників від роздачі коштів.

Друге, це зміст самого фестивалю живота. Гроші передбачені на просте проїдання і танцульки. Саме так будуть обмінюватись досвідом журналісти-ветерани. Так-так, саме старе покоління працівників ЗмІ хоче такого «свята», молодь, я вірю, не піде на цей сором...

Бридко»


Громадська активістка Аліна Шпак висловила свою думку стосовно процесу декомунізації:



«Від тих, хто не підтримує декомунізації в тому її вузькому сенсі, в якому вона відбувається останній рік, доволі часто можна почути, що, мовляв, ви спочатку виховайте нове свідоме покоління, а потім воно саме розбереться і з назвами, і з пам'ятниками.

Подумалось, що розказувати дитині, що дядя Ленін був дууууже поганий дядя, стоячи під його пам'ятником, приблизно те саме, що розказувати, що мухомор - дууууже отруйний гриб, помішуючи його неквапом ложкою в каструльці. В теорії - непогано, але от на практиці не працює»


А ось громадський активіст та журналіст Богдан Пташник запропонував провести свій Мирний марш:



«Народ, пропоную, ініцюю і закликаю провести Мирний марш за право громадян на володіння зброєю. Нас реально «ущемляють»? На відміну від геїв - так! «Ущемляють»!! Право маєм на висловлення своєї позиції? Маєм! То в чому проблема?

Я не в курсі який там дрес-код був у «веселих», але ж нам теж тре якось окреслити свою приналежність до «угнєтьонних» - отже, тактика і снаряга вітається, якшо є легальна зброя - теж. Ну... п***си ж на марш вийшли з ... «предметом угнітєнія і нерівності». Ми чим гірші?

Щоправда, я не слідкував і не бачив, - там мужик з мужиком цілувались? Хоча б одиночний випадок?... Якшо було - залишаю за собою право наочної демонстрації переваги саме мого Хатсана над полуавтоматом Ігоря Алєксєєва чи помпою Саші Деркача .... раз демократія - то для всіх)))»


Блогерка, журналістка та активістка Анна Єкименко-Поліщук пояснила, чому таки потрібно допомагати дітям зі сходу:



«Про всеперемагаючу силу піару!

Тут один «чудовий» депутат вважає, що не треба допомагати дітям з Донецької області. Він апелює, що нібито родини у яких жили діти з Волновахи незадоволені візитом. Можна прізвища родин та офіційний коментар? І це так мило, що депутат говорить про те, що у Волновасі не було війни. А він зі своїм Азовом був ще за 60км звідти і розказує, що воював.

По-перше, діти, які приїздили писали есе. І за результатами конкурсу найкращі якраз приїхали на Великдень до Луцька. Тобто фінансові можливості родин там взагалі ні до чого.

По-друге, Волноваха знаходиться за 15км від лінії розмежувань. Новотроїцьке, яке постійно обстрілюють – зовсім поряд, а тому коли ведеться обстріл діти чують це.

У 2014 році багато родин виїхали звідти, але зараз повернулись. Туди ж приїхали родини, які втекли з непідконтрольних територій. Тоді ж ці люди півроку були взагалі без води.

У них пів міста – військових. Навколо – блокпости. Але да, Паша краще знає, чи ведуться там бойові дії і як там. Йому ж з Волині видніше.
Я прожила у Волновасі тиждень. І ви не уявляєте, як це, коли у місті підходять люди і кажуть: «А ви ж з Луцька. У мене син/донька були у вас. Ми такі вдячні за це! Вони мали стільки вражень». Люди там зовсім по-іншому почали ставитись до нас. До речі, батьки дітей, які були у Луцьку спілкуються з родинами у яких були діти!!!

Тобто ці акції нас об’єднують!

Звичайно може бути якийсь відсоток негативу, але це лише людський фактор. Не можуть зі ста дітей всі бути привітні. Однак говорити так, як депутат – це як мінімум не етично!»


Мер Луцька Микола Романюк прокоментував ситуацію із львівським сміттям:



«Сьогодні вранці припинили прийом сміття зі Львова на полігоні поблизу с. Брище.

Таке рішення прийнято відповідно до категоричної позиції мешканців села Брище, які збиралися перекривати дороги.
Це в нас модно останнім часом.

Шкода, що мешканці пішли на поводу у політиків.

Адже у сусідів біда.

А ми лишаємо їх наодинці з їхніми проблемами.

Це не по-українськи !!!»


Натомість в журналістки та активістки Аріни Крапки з приводу цієї ситуації виникло чимало запитань:



«Нас дуже довго вчили боятися. А ще співчувати. І співчувати - це прекрасно насправді, бо ж ми, напевно, не втрачаємо оте людське.
Але ми не вміємо за співчуттям холодно оцінювати ситуацію. Я не вмію. Хоч і працюю над цим. Завжди емоція важливіша за здоровий глузд. І все інше не має значення.

«Допоможемо братньому Львову!» - каже Микола Ярославович.

Так хто ж проти? Я люблю Львів. В мене багато спогадів, пов`язаних з цим містом, там чимало людей, яких я вважаю своїми друзями. Це місто романтики і натхнення. І я далі його любитиму. І фотки звідси буду постити. І буду їздити на круті заходи туди. І для мене Львів буде в чомусь кращим, а в чомусь гіршим за Луцьк чи за Тернопіль...Але треба розділяти ті речі, що відбуваються зараз у Львові.

От, наприклад, поспілкувавшись вчора з Романюком, я розумію, що, ймовірно, це щира допомога Львову. Але якби ніхто не підняв би хай, то чи хтось би про це говорив? А це ж сміття!Люди, сміття!! І я справді не вірю, що сміття будуть повертати назад до Львова. Так як говорять про це і Кузьмич, і Романюк. І найбільше недовіри з`вилося тоді, коли у Львівській міськраді сказали. що інформацію про те, куди вивозять сміття, не розголошують. Чому не розголошують, не пояснили. Я, звісно, розумію, що ситуацію, так би мовити, накаляють ті, кому вигідно. Але я і розумію, що ситуація непроста. Будь-яке приховування інформації викликає підозру. І це нормальна реакція будь-якої людини. І журналістів зокрема. Це ж не стільці нові зі Львова до Луцька везуть? Чому хоча б інформашку десь не розмістити? Чому публічно Садовий не може сказати про те, що от туди і туди веземо сміття, а потім, коли в нас облаштуємо сміттєзвалище, ми його назад заберемо?Будь ласка, спробуйте мене переконати в тому, що я не права?

Так. Нас навчили боятися і співчувати. Одним давлять на мозок, що вам завтра хана, бо сміття зі Львова привезли, а іншим - закрийте очі на все і давайте поспівчуваємо та заберемо сміття!»


Нардеп Ігор Гузь похизувався тим, що телеканал «Інтер» не хоче запрошувати його на ефіри:



«Я вважаю, що це успіх)

Сьогодні мав бути учасником ток-шоу «Чорне дзеркало» на телеканалі «Інтер». Але після мого парламентського виступу в середу, щодо зв'язку колишніх регіоналів з Президентом і визначенням усього цього кодла як «шваль» та «подонків» мене вважають небажаною особою на телеканалі Фірташа/Льовочкіна...

Життя б'є ключем)»


Майстриня та журналістка Ірина Степанян розповіла про те, чому в нас не цінують працю:



«Як ми себе поважаємо.

Зайшла сьогодні в один сувенірний магазин. Зацікавила ваза з орнаментом. Запитала: чи можна дізнатися ім'я автора цього виробу. Продавець: хто його знає...То все Китай.

- Як ... Китай? У нас, в Україні, дуже багато митців!

- Та кому вони потрібні? Чи ви не бачили ціни на їхні вироби? Тиць-пиць і 700 грн. Хто їх купить? Наш народ біднота, а турист хоче дешевше, але щоб таке, що Україну нагадуватиме. Так що...А тут ціна і краса, самі бачите.

Ціна, до речі, 250 грн»


Ну і не можемо не згадати про футбол. Головний редактор інтернет-видання «ВАР» Анатолій Котлюк розчарований грою наших:



«Україна слідом за Албанією вилітає з Євро. Але не піднімається рука поставити знак рівняння між цими командами. Як ж Албанія возила Францію і Швейцарію! А наші запамяталися всплеском в другій першого тайму з німцями і.... все. Матч з нортайрішами взагалі ганьба! При тому що найкращим, на мою думку, гравцем в збірної України був Ракицький, який гімн не співав.

Розчарування»


А проректор СНУ імені Лесі Українки Анна Левчук про гру нашої збірної висловилася коротко:



«Якщо хороші дівчатка не можуть писати поганих слів, то я не напишу нічого про матч)) дуже не напишу)))»