Добрі ему, вагітні свинки та баран-вдівець: волинянин живе в екзотичному товаристві

^{Текст і фото: Ольга МАГАС}

Невелике обійстя в селищі Сирники, що неподалік Луцька, можна вважати таким собі царством тварин. Тут на одній території проживають екзотичні птахи, песики та різні свійські й породисті звірі. При цьому австралійські страуси спокійно вживаються у одних вольєрах з в’єтнамськими свинками, а кози цілком комфортно почуваються, маючи за сусідів баранчика та гусака.


«Таблоїд Волині» вирішив подивитися, як живеться різним тваринам під одним дахом та навідався у гості до звірят.

Господар цієї міні-ферми Михайло Янчук, який отримав її у спадок від батька, розповідає, що насправді доглядати за всіма своїми хвостато-пернатими підопічними, звісно, важкувато фізично, проте особливих якихось пристосувань не потрібно.

– Он у мене страуси разом зі свиньми бігають. Не жаліються (сміється, авт.). Годую їх звичайним зерном, комбікормом, буряком. Траву теж їдять. Це у мене два ему. Вони менш вимогливі, ніж, скажімо, африканські страуси, яких теж мав. Останнім треба і харчування особливе, та й умови трохи не такі. Вони більш чутливі до холоду, до прикладу, - розповідає Михайло.


[caption] Африканські страуси можуть дзьобом добряче вдарити. А ему просто споглядають.[/caption]



До речі, несуться ему не влітку, як більшість свійських птахів, а восени-взимку. І якщо кури, наприклад, можуть давати по яйцю в день, то ці пернаті велетні за сезон дають 7-10 яєць. Яйця ему трохи менші, ніж африканських родичів і мають темний, зеленкуватий колір.

Поки два ему насторожено поглядають на гостей, з-за дверей виглядає кумедний п’ятачок. Нами зацікавилося в’єтнамське поросятко. Заходимо до окремої огорожі, а там ціле сімейство – три свинки, кнур та малюк. Михайло ділиться секретом, що незабаром матиме поповнення:

– Минулого разу одна свинка привела 12 поросят, а дві – по шість. Тому поголів’я збільшується значно. Годую їх тим же, що їдять і звичайні свині: бульба, буряк, каші. Було таке, що одна свиня втекла і народила поросят геть аж через поле, в трубі. То ходив збирав їх... – розповідає господар.



Доросла в’єтнамська свиня важить близько 50-ти кілограм. Вона є значно меншою за звичних українцям свійських свинок, але й клопотів багато не приносить. В’єтнамські свинки займають менше місця, проте є рухливішими.

Михайло зізнається, що найвитратніше прогодувати не фазанів, свиней чи страусів, а… псів. Їх у господаря четверо – Кузя, Додо, Шварц та Рекс. Всі різні і за виглядом, і за характером. Шварц, наприклад, свого часу значно зменшив кількість мешканців обійстя.

– Як до людини підійде, то буде обнюхувати, облизувати, лащитися. Такий собі добряк. А тільки не догледиш хоч на хвилинку, вже тягне когось з тварин. Курей, гусей понищив, барана…, – каже Михайло, поки пес пробує лапою погладити господаря.

[caption] Шварц - гроза всіх гусей! І курей. І баранів. І тільки голубам до нього байдуже...[/caption]

[caption] Маленький, але зленький[/caption]

В окремих великих клітках живуть фазани. Їх було більше, проте лишилося троє – один срібний та два золотих. Колись також були перепілки. Зараз окрім страусів та фазанів з птахів лишилися лише голуби, звичайний гусак та пара нільських гусей.



Особливістю обійстя є ще й колекція опудал з різних тварин. Її Михайло отримав у спадок від батька. Посеред двору стоять єнот та дика козуля з козеням. Хто буває тут вперше, може подумати, що тварини живі, адже виглядають дуже природньо. У невеликій прибудові розмістились птахи – сокіл, страусеня, білий павич, сойка. Є навіть ціла композиція, що зображує, як хижий птах полює на ласку.

[caption] Як живі...[/caption]






У будинку, де проживає господар, теж можна побачити опудала птахів. Крук, дятел, сокіл, ласка – на стінах розташований справжній міні-музей зоології. При чому усі ці експонати потребують особливого догляду. Їх потрібно обробляти спеціальним розчином, щоб хутро та пір’я не псувалося та не приваблювало різних комах.



[caption] Справжній крук[/caption]






Стіни оселі прикрашає пір’я фазанів – довге та барвисте. Михайло розповідає, що це – цілий хвіст!

– Ловив якось фазана, а вони ж прудкі дуже. Я схопив його за хвіст, птах рванув і все пір’я у мене в руці лишилося. Вони ж його скидають час від часу…

[caption] Хвіст фазана[/caption]

Поповнювати господарку новими видами тварин власник міні-ферми поки не планує. Каже, що і так роботи вистачає. Потрібно думати не лише як прогодувати тварин, а й що з ними робити, зокрема, коли народжується потомство. Тому наразі просто намагається робити все, щоб його підопічним жилося комфортно та зручно.