Чому таємниці волинського ілюзіоніста не продаються навіть за тисячі гривень

07 січня 2017

Текст: Ірина ЯКОВЛЕВА

Фокусник-ілюзіоніст Андрій Чеканюк, який родом з Волині, уміє перетворювати полум’я на птаха, може підняти людину в повітря і надовго заворожує глядача цікавими трюками з мікромагії. І якби зовсім випадково не потрапила йому «у руки», залишившись за кілька секунд без годинника, то ніколи б не повірила, що пильний зір і спостережливість – ніщо перед уміннями і талантом ілюзіоніста.

Звісно, коли йдеш на зустріч із фокусником, хочеться насамперед запитати, куди ж зникають предмети у руці, як замість свічки у руці з’являється голуб, чому літає стіл... Але здоровий глузд підказує, що такі подробиці навряд чи комусь, окрім ілюзіоніста, відомі. Для нього це не просто секрет професії, це величезна праця, на яку пішов не один рік, йдеться у матеріалі тижневика "Сім'я і дім".

Андрію двадцять сім, і магічним трюкам він віддав майже половину з них. Народився у сім’ї циркових артистів у місті Умань, що на Черкащині, але дитинство і частину шкільних років провів на Волині.

– Бабуся моя родом із Рудки-Миринської Ковельського району. Батьки після переїзду з Умані спочатку оселилися в Луцьку, тут я у 24-ту школу пішов. Тепер вони мешкають у Гіркій Полонці, що поблизу обласного центру. А тепер встигаю і в них погостювати, і в Києві пожити, де закінчую навчання, – каже Андрій Чеканюк.

«Телешоу – це просто шоу»

Навряд чи хлопцю судилася якась інша професія. Батько – клоун, дядько – фокусник, тому найпростіші циркові елементи він вивчив ще у дитинстві.

– Перший фокус пішов показувати товаришеві, він у мене не вдався, і друг ще й показав, як його зробити правильно, – пригадує ілюзіоніст.

А після десятого класу Андрій уже, як вправний помічник, поїхав з батьком на гастролі. За рік вони об’їздили п’ять областей Росії. Додому хлопець повернувся з чіткою мрією.

– Я вже знав, чим хочу займатися. На той час у цирку мені подобалося все: і жанр клоунади, і дресура, і фокуси… Тому з вибором навчального закладу довго не думав. Єдиним в Україні вузом, який готує таких спеціалістів, є Київська муніципальна академія циркового та естрадного мистецтва імені Леоніда Утьосова. Спочатку навчався на відділенні клоунади, але якось проходив повз відділення, де навчають фокусників, і так мені туди захотілося! Це ж ти магію робитимеш! Кількість місць на такі спеціальності дуже обмежена, я навіть у тривалості навчання дещо втратив, перейшовши на інший напрямок, але ані трохи не шкодую про тодішній вибір, – пригадує.

Уже на третьому курсі академії Андрій почав брати участь у телевізійних шоу, де міг сповна продемонструвати свої вміння. Але зізнається, що від участі у таких проектах залишилися не тільки впізнаваність і визнання таланту, а й… неприємний осад.

– Не називатиму конкретне шоу. Зазначу тільки, що це було на російському телебаченні. Я зрозумів, що в таких проектах все добре зрежисоване і передбачуване. Доходило навіть до того, що пропонували впасти зі сцени, аби виступ був більш рейтинговим і популярним. А поява на екрані очевидних невдах, яких ми сприймаємо з гумором, – теж обов’язковий елемент шоу. Як не прикро, але й там не обходиться без впливу зв’язків з «потрібними людьми». У мене є номери, які зроблені в комедійному стилі, і для їх показу потрібна саме молодіжна аудиторія, а мені такі виступи ставили перед журі, де людям більш ніж по шістдесят років, тому і їхня реакція була відповідною. Але ти укладаєш контракт, і змінювати щось або відмовлятися від виступу не можеш, незважаючи на те, подобається він тобі чи ні, – розповідає Андрій.

«Люди і не підозрюють, яких капіталовкладень вимагає моя робота»

Зараз він є бажаним гостем на корпоративних вечірках, у нічних клубах, на весіллях, інших святах. Речі, які творить хлопець, на кілька днів залишають у глядачів незбагненне запитання: «Як він це робить?» Одна справа – бачити виступ ілюзіоніста по телебаченню, де все-таки закладається ймовірність того, що не все показують, або зі сцени, де до артиста – десятки метрів.

Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв – це єдиний в Україні унікальний вищий навчальний заклад, який готує спеціалістів естрадного та циркового мистецтв, які теоретично можуть приховати таємницю ілюзії. Але коли ми п’ємо каву, і я перетворююся на суцільну спостережливість, майстерність фокусника все одно бере верх. У його руках безслідно зникають карти, і запитань без відповідей у мене більшає й більшає. Андрій зізнається, що дуже часто після виступів йому навіть пропонують гроші за розкриття секретів, але він чітко усвідомлює: доки є таємниця, доти є фокус.


Напередодні новорічних свят замовлень у хлопця чимало.

– Це нелегка робота, як може здатися на перший погляд, – Андрій розвіює міф про «вийшов, помахав, покрутив, сховав». – Завжди хвилююся, щоб усе вдалося. Бували й кумедні випадки. Пам’ятаю ситуацію на весіллі з номером, де серветка з відбитком нафарбованих губ нареченої перетворюється на кольорове конфетті, і воно під помах віяла повинне елегантно вилітати з моєї руки. Усе йде за планом, поки я не згадую, що віяло лежить в іншому приміщенні. Махати долонею було б якось дивно, і єдине, чим встигаю скористатися, – це папка ведучого зі сценарієм. Її я і схопив, а ведучий (це був комік Сергій Притула) зрозумів, що щось у мене пішло не так, то тільки щиро посміявся. Тож до реквізиту в мене дуже серйозне ставлення. Більшість необхідних речей замовляю за кордоном. Є одноразовий реквізит, є такий, що зношується за два-три виступи. Люди, які кажуть, що я дорогий артист, просто не знають, скільки капіталовкладень вимагає жанр ілюзії.

Сам Андрій найбільше любить номери з птахами. З великим інтересом спостерігає за виступами колег у такому ж жанрі за кордоном і зізнається, що щиро радіє, коли бачить номер, якого не знає і навіть не одразу може розгадати. Фокусники теж мають право на диво.



***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу tabloyid@gmail.com.

+1
+5
-1

Коментарі

,Чудес на світі не буває,є зрежисовані,відрепетировані трюки які мають технічне забезпечення

Додати новий коментар