BLOG на нічку: До Польщі. З Луцька. Ненадовго. На закупи

02 Серпня 2017
Сьогодні у традиційному «BLOG на нічку» від «Таблоїда Волині» – подорожній нарис-враження від Ольги Холодної, яка тестувала на зручність маршрут «Ковель-Хелм».

Якщо бажаєте побачити і свій блог на сторінках нашого інтернет-видання – надсилайте тексти на електронку [email protected].
***

Скільки часу потрібно, аби з’їздити за кордон? От нам, лучанам, ніби до Варшави — рівно як до Києва, а спробуйте-но? Отже, Луцьк-Київ: 400 км, шість годин потягом чи маршруткою — туди-назад за день легко. А що ж Варшава? Що автобусом, що власним авто — зо дві години до кордону, там трохи постояти...Ну як «трохи»? Як пощастить. Найшвидше — і то пару годин займе те стояння, а якщо не пощастить — то там і пообідати, і повечеряти в черзі встигнете. А там і до Варшави недалеко...

Аж розрекламували тут новий рейковий автобус — не з Луцька, щоправда, з Ковеля, але то таке... Для скаженого собаки...
Підвернулася мені нагода свіжий безвіз на собі випробувати — а заодно й свіжий маршрут. До Варшави — не до Варшави, а в Хелм і назад чого б у приємній компанії не скататися?

І тут — сюрприз! Квитки треба купувати лише в касі (Інтернет? Ні? Не чули?) — і то в касі не простій, а спеціальній і міжнародній. А що планувалася поїздка на понеділок — то за квитками вирушили заздалегідь. У суботу. І — ще сюрприз! У вихідні міжнародна каса не працює (привіт, Укрзалізнице!) Цікаво, це лише в Луцьку, чи скрізь?

Тож у понеділок зраночку — знову за квитками. Купили, мчимо до Ковеля.
А там, на колії... Стоїть таке файне! Таке гарнюнє! На два вагони, між ними «гармошка», двері автоматичні, усередині кондиціонер і туалет — і все працює!

Вмощуюся зручненько, показую квиточок провідниці — вона всміхається! Мало того: усміхається також бабці, котра трохи нервує та не одразу свого квитка по кишенях знаходить. «Нічого, - каже, - бабусю, знайдете спокійно, я до Вас іще потім підійду!»



Іду з такими провідницями знайомитися. Представляються: Лєна й Наташа (так, здається? ніби не наплутала?), працюють три дні через три, усього дві бригади на цьому рейсі. Пасажирських місць — 189. Цього разу зайняті лише 39. «Але Ви не переживайте, так не завжди, - заспокоюють дівчата. - Буває і 140, і 160. Це просто сьогодні так попало!»

Прикордонники з митниками (спершу наші, потім сусідські) проходять із контролем на станціях. Усе обладнання з собою. На ходу, кажуть, поки не можна — інтернет заслабкий, не тягне. Поляки особливо не розпитують — хтось їде на навчання, хтось у гості, а я от просто на закупи. А що пасажирів геть мало, то й триває це недовго. Прибуваємо до Хелма навіть раніше, ніж за розкладом, тож маю на півгодини більше до відправлення додому.





Гуляю. Бєдронка (шоколадка). Лідл (ще одна шоколадка). Жидівський цвинтар. Намагаюся пригадати, чи зберігся у нас бодай один. Не можу. Може, десь і є? Більш-менш сучасний житловий комплекс — увесь двір заставлено машинами. Смітники — окрема тема. Все. Пора на вокзал.
На зворотному шляху нас у рейковому від сили десятеро. «Це залежить від зміни на кордоні, - роз’яснює попутниця, чиї закупи значно масштабніші за мої, - от завтра така, як треба, зміна — то повний вагон буде!»





От ніби і ясно – а питання залишаються...

Висновок? Мені — сподобалося! Не так, як «Лєтайтє самольотамі Аерофлота», а по-чесному. Швидко, зручно, просто. Користуйтеся рейковим Ковель-Хелм! Не пошкодуєте!



А Варшава зачекає. Може, з часом і туди можна буде дістатися, як до Києва — за кілька годин.

[caption]
Впізнаєте - під асфальтом? [/caption]




0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter