АдреналінКіно: Ряса, аптечка і насос

^{Враженнями ділиться Юрій РИЧУК}
З фільму «День виборів», знятого у 2007 році, я почав знайомство з творчістю «Квартету І». Пам’ятаю, подивився його випадково (не люблю комедії, особливо – російські). І був приємно вражений. Свіжо, дотепно, іронічно, і при цьому гарно- інтелігентно, без типових для сучасного хаха-кіно «нижчепоясних» приколів... На додачу – кілька офігенно колоритних персонажів і крута добірка оригінальних пісень (саме звідти: «вибори-вибори – кандидати…» ну ви в курсі).

Вже потім дізнався, що фільм поставлений за однойменною виставою. І знаменував собою вихід «Квартету І» з театральної сцени на кіношну.

Передивився інші їх роботи – і просто за фанатів. Відеозйомка спектаклю «День виборів», спекталь «День радіо», потім фільм «День радіо», потім «О чем говорят мужчины» і «О чем еще говорят мужчины»... Усе яскраво, добротно і свіжо.

«Квартет І» - це український єврей, одесит Ростислав Хаїт, російський єврей Олексій Барац, татарин Каміль Ларін і етнічний (хоча не факт…) росіянин Олександр Демидов. Друзі по життю і успішний творчий колектив.

У своїх спектаклях не заморочуються і користуються власними іменами, для їх постановок пісні пише вибуховий Олексій Кортнєв з групи «Несчастный случай», у їхніх картинах знімаються не лише актори, а й співаки і шоумени.

[caption] Актори фільму «День виборів 2» на допрем’єрному показі[/caption]

СЮЖЕТ

І от щойно вийшов «День виборів-2». Пройшло вісім років. Тоді, ми пам’ятаємо, команда креативщиків мусила за два тижні до дня виборів губернатора організувати виборчу кампанію. Завдання шефа-олігарха було нескладне: полякати основного кандидата, створити видимість боротьби. Новим кандидатом, якого треба розкручувати, став масажист Ігор Цаплін. Безобідний і тупий 120-кілограмовий мужичок у виконанні коментатора Васілія Уткіна вибори несподівано виграв – настільки безшабашні і оригінальні піарники були у нього.

Новий фільм – нові вибори. Цаплін знову претендує на перемогу. Аж тут халепа: міст через Волгу, який мав стати головною передвиборчою фішкою Цапліна, обвалився прямо під час урочистої церемонії його відкриття.

<sup>- Мост из прошлого в будущее. А настоящее, видимо, обвалилось.
- Интересно, а мы в прошлом или в будущем?
- Мы в жопе.
- А «жопа» – это настоящее?
- Это у нас синоним вечности.</sup>

ЧеПе! Столичні патрони Цапліна в шоці і готуються його «сливать». У місцевих еліт, які зробити ставку на Цапліна – паніка. Вирішено кликати з Москви крутих пацанів, які вісім років тому зробили масажиста губернатором.

А ті уже – «не при ділах». Льоша і Славік погрязли у бізнесі, Каміль – у побуті. Тільки Саша досі працює помічником губернатора. Але клич кинули серйозний, гроші пообіцяли такі ж – і от команда «Как бы радио» знову у зборі. З ними – спрагла до чоловічої уваги Нона (Нонна Грішаєва) , цинічний Максим (Максим Вітоорган) і навіть ряжений батюшка-алкоголік отєц Іннокєнтій.

<sup>- У меня в багажнике есть и ряса, и аптечка, и насос: аптечка, чтобы оказать первую помощь, ряса - последнюю…
- А насос какую?
- …Да хоть какую!</sup>

До виборів – тих же два тижні. Тому усе «по накатаній». Зйомки програма про губернатора доведеться знімати без губернатора. «В стєльку» п’яна Нона буде знову вести ток-шоу перед телекамерами. Підставний алкаш-інтелігент, у якого таке ж прізвище, як у «недалекого и рьяного» кандидата-конкурента, буде відбирати голоси. А манірний Льоша стане «засланим козачком», і підговорить суперника організувати перший гей-парад на Волзі…

ВРАЖЕННЯ

Спочатку про те, що не сподобалося. Передусім – програшна ставка творців фільму на старі прийоми і сюжетні лінії. Вони місцями – незрозумілі, місцями – недоречні, а подекуди і взагалі копіюють знахідки попереднього фільму. Наприклад – тупуваті козаки, які «страшные снаружи, добрые внутри». Чи нетвереза і «балувана» Нона. Або неконтрольований кандидат, який так і не вийшов з якоїсь альтернативної реальності…

^{- Мы, казаки, народ принципиальный – кто победит, за того и будем!}

З усього видно, над сюжетом довго не думали, і через скомкані окремі фрагменти не надто переймалися. Ставку зробили на фанатів «Квартету І» і попередніх їхніх фільмів.

Тому отєц Іннокєнтій був, але логіки його присутності у сюжеті не було ніякої. Він навіть не став тією «рушницею», яка мала б вистрілити в кінці.

Приколу з гей-парадом я взагалі не зрозумів. Ні, я не схильний думати, на відміну від багатьох ватних критиків, що це – прихована пропаганда «Гейропы и либерастии». Але смішного у цьому було справді мало.

Окремий мінус – за музичний супровід. Чекалося чогось крутого – якщо не оригінальних пісень Кортнєва, то хоча б просто – пісень. А тут разочок «Сплін» щось заспівав, і на додачу – старий мотив «вибори-вибори». І два мотиви ще старіші: «Шальная императрица» Алєгрової і «Течет река Волга» Зикіної. Коротше, з музикою – повний кіч і треш.

А от діалоги лишилися і далі добротними, фірмовими. І це головний плюс. І те, що мирить мене з цим фільмом. Градус іронії, дотепності і філософської нотки – і далі на висоті.

<sup>- Страна у нас…
- Мдаа…
- Да и народ…
- Народ вообще прекрасный!
- Ага, только вот люди говно.</sup>

Щодо акторських робіт… Головні герої, як відомо, передусім коміки, а не актори. І тому крають фактично самих себе. Тому тут, як кажуть «не прикопаєшся». Про Уткіна мовчу – він там, не дивлячись на центровість своєї ролі – скоріше для меблів.

Кілька акторських робіт відверто потішили. Передусім - Єфремов в шикарній ролі псевдо-батюшки. З’явився у фільмі ще один колоритний алкоголік: однофамілець кандидата Балашова, який пропив усе окрім інтелігентських манер. Сцена ,коли до нього додму приходять політтехнологи з пропозицією стати кандидатом в губернатори – просто чудова.

^{-Заманчивое предложение, но я вынужден его отклонить.
-Почему?
-Я не играю с государством в азартные игры.
-50 тысяч.
-Тем более. Откуда у меня такие деньги.
-Это мы заплатим Вам. Просто за Ваше согласие.
-А если я скажу, что мое согласие стоит семьдесят тысяч? Пять.
-Ну, это, конечно, можно обсудить...
-Значит, молодой человек, есть реальные цены. Не купите Вы - купит кто-то другой. Это свободный рынок.
-Хорошо, договорились.
-Вот, слышу речь не мальчика, но мужа. Вы же замужем?.. В смысле, когда будут деньги?}

Хорошим, хоч і надто карикатурним вийшов образ самого кандидата-опонента, якого зіграв актор Олексій Макаров.

До речі, якщо чекаєте від цього фільму соціальної сатири і критики російської політичної дійсності – будете розчаровані. Це швидше побутово-гумористична комедія абсурду. Але аж ніяк ковток російської правди у царстві путінської пропаганди.

Хоча поява у кадрі пам’ятника Шевченка (це у Поволж’ї, ага), чи синьо-жовті кульки на урочистій шкільній лінійці наводять на думку, що автори фільму інколи гралися в українофільство і дисидентство. Утім, можливо усе це – просто елемент прихованої реклами горілки «Первак», яку герої фільму посилено п’ють, повертаючи етикетки на камеру.

ПІСЛЯМОВА

Так, я ходив дивитися російське кіно. Виправдаюся не тим, що у цьому фільмі нема Кобзона, Охлобистіна і Задорнова. Просто не вважаю за потрібне ігнорити російське кіно, якщо воно хороше і крутиться в українських кінотеатрах.

Усім гарячим головам, перед тим, як писати коментар «показуєш російські фільми – підтримуєш агресора» раджу поцікавитися, що робить «Адреналін» для допомоги воїнам АТО і їхнім сім’ям.



P.S.Насамкінець ще кілька цитат з фільму. Так, для затравочки ;-)

^{– Николя! Какой самый дорогой сорт коньяка Вы предпочитаете?
– Водку!
– Отличный выбор!}

* * *
Если что-то делаешь, то можно сделать не то. А если ничего не делать, то сделать не то нельзя.(

* * *
– Вредная штука эта диета.
– Почему?
– Потому что когда худеешь, очень хочеться есть. А когда ешь - тогда толстеешь. Я вот на диете уже две недели и прибавил 6 кг. Так и до 200 дохудею.

* * *
На инаугурации отравились двенадцать человек. И четверо милиционеров

* * *
– Ты такой умный, когда трезвый!
– Да не обижайся. Это редко бывает

* * *
– У нас мост строили. Только таджикам не сказали, что он разводной. И они битумом все швы и залили. Собрались. Оркестр играет, корабль плывет. Мост вибрирует, но не разводится. Верхнюю палубу снесло на фиг. Красота.. Посадили его на пять лет.
– Кого?
– Капитана корабля. Таджики разбежались, подрядчик – зять вице-мэра
– Да, перед законом все равны.