​5 маловідомих фактів про залізничний вокзал Луцька

29 Січня 2016
Щорічно 4 листопада українські залізничники святкують своє професійне свято. Віднедавна луцьким представникам галузі є чим пишатися – вже понад чотири років залізничний вокзал вважають однією з візитівок міста.

Більше того – луцький залізничний вокзал навіть визнали одним з найкрасивіших в Україні. Мало того, у нього ще й історія цікава. От наприклад, кілька фактів…

ФАКТ ПЕРШИЙ: ПЕРЕД ІМПЕРАТОРОМ НЕ СОРОМНО

Появою залізниці Луцьк завдячує російському імператору Олександрові ІІІ. У1890 році він був у цих краях на військових маневрах. Захотів самодержець відвідати повітове місто Луцьк, і поцікавився в одного із своїх вельмож: чи є до Луцька залізниця?

Підлеглий глянув а карту, уздрів напис «станція Луцьк» (яка була розміщена в… Ківерцях) і ляпнув «Є, Ваша величносте!».

Вже потім горе-чиновник зрозумів, що станція «Луцьк» стоїть на гілці Київ-Брест, за 11 верст від повітового центру. Але, щоб зберегти добре ім’я чиновника і не завдати царю незручностей, вирішили негайно прокласти до Луцька залізницю.

Роботи почалися 1 серпня, а 19 серпня Луцьк з’єднали із залізничною віткою, по якій вже 20 серпня пішов перший ешелон.

На місці тимчасового металевого навісу згодом спорудили залізничний вокзал. Тепер це споруда на вулиці Стрілецькій, у якій розмістився ресторан «Світлофор».

[caption]
Одне з перших приміщень луцького залізничного вокзалу, розміщене в районі сучасної вулиці Стрілецької. Фото часів Першої світової війни[/caption]


ФАКТ ДРУГИЙ: З ТУПИКА ВИВЕЛО БАЖАННЯ ТОРГУВАТИ

Довго луцька станція була тупиковою. Якщо і приїжджав поїзд з Ківерців, то мусив тією ж колією вертатися назад.

Спроби з’єднати залізницею Луцьк з містечком Стоянів робили ще за часів панування Росії. Стоянів був розташований на кордоні Волині і Галичини, й від нього пролягала готова залізниця до Львова.

Але коли Волинь і Галичину окупувала Польща, класти залізницю до Стоянова припинили. Новоявлені окупанти боялися будь-яких зв’язків політично пасивної Волині з «вибухонебезпечною» Галичиною.

Дарма волиняк називали пасивними! Багата на деревину, зерно, м’ясо, фрукти Волинь дуже хотіла торгувати з Галичиною. Без залізниці на ефективний гендель сподіватися було годі. Не проти цього були й галичани. От і оббивали пороги варшавських кабінетів, просячи дозвіл на будівництво колії.

Міністр транспорту Польщі зрештою заявив: будувати дозволяю, але грошей не дам! Певно сподівався, що українці заспокояться… Ті ж кинули клич серед волинських селян і за короткий час зібрали 125 тисяч злотих.

У 1925 році будівництво залізниці з Луцька до Стоянова відновили, закінчивши роботу через три роки.

[caption]
Приміщення луцького вокзалу, де сьогодні розміщений ресторан «Світлофор». Фото польського періоду (1920-30 роки)[/caption]

ФАКТ ТРЕТІЙ: ЛУЦЬКИЙ, ЗАЛІЗНИЧНИЙ, РОМАНТИЧНИЙ

Скоріш усього, саме з луцьким залізничним вокзалом пов’язана поява дуже популярної у 60-70-х роках пісні «Троянди на пероні».

На пероні, на люднім пероні,
Де розлуки і зустрічі плачуть,
Хтось розсипав троянди червоні,
І здається, ніхто їх не бачить.
А троянди, а троянди
До людей пелюстками кричать:
«Ми не квіти, ми — кохання,
А кохання не можна топтать...»

Її автори – відомий композитор Анатолій Горчинський і волинський поет, лучанин Олександр Богачук.

Журналіст Микола Якименко стверджує, що Горчинський написав цю пісню у 60-х роках саме у Луцьку, коли працював режисером місцевого облмуздрамтеатру.

Пісню переспівувало багато українських виконавців. Відома вона і у виконанні автора – Анатолія Горчинського. Одна з останній версій пісні – у виконанні тріо «Крайня хата»



ФАКТ ЧЕТВЕРТИЙ: ХАЙТЕК НЕ ПРОЙШОВ

Приміщення пасажирського вокзалу на нинішній площі Грушевського збудували у 1959 році. Час ішов, «совкова» споруда морально старіла. В часи Незалежності все частіше поставало питання: доки «залізничні ворота Волині» матимуть такий убогий, селюцький вигляд?

У 2011 році чиновники нарешті дозріли до потреби реконструювати вокзал. Оголосили конкурс серед архітекторів на кращий проект. Перше місце зайняли дві роботи: архітектора Андроша Бідзілі (який згодом і був втілений в життя) і проект архітектора Олександра Балана.

Балан підійшов до роботи по-сучасному, створивши проект вокзалу в стилі хайтек. Він пропонував збудувати два термінали по обидва боки колій: для приміських і міжміських поїздів. Корпуси мали з’єднуватися критим переходом з ліфтами і ескалаторами, а на даху одного з них передбачався майданчик для гелікоптера.

Проект зрештою не затвердили. Адже замовник – Львівська залізниця – вимагала, аби реконструкція проходила в межах існуючої споруди.

За що і поплатилися: в ході робіт надбудовували третій поверх, і багато зусиль довелося докласти для укріплення фундаменту і несучих стін. Конструкцію суттєво послабив час, грунтові води і постійна вібрація від руху поїздів. Укріплювали спеціальним способом і з застосуванням дороговартісного обладнання.

«Такі роботи виявились надзвичайно затратними: вартість робіт лише з підсилення фундаментів перевищила 2,5 млн. гривень. В таких умовах стало зрозуміло, що будівництво вокзалу в силі хай тек авторства Олександра Балана, незважаючи на його об’єми та архітектуру, було б значно дешевшим і простішим, ніж реконструкція старих приміщень», - стверджували потім у Творчій архітектурній майстерні «Балан та Стельмащук».

[caption]
Таким міг бути луцький вокзал: у стилі хайтек, з двома терміналами, критим переходом і майданчиком для вертольота (проект архітектора Олександра Балана). Утім Львівська залізниця захотіла, аби реконструкція проходила в межах існуючої споруди[/caption]

ФАКТ П’ЯТИЙ: ПРО ТРИ КУПОЛИ І ГАЛИЦЬКИЙ ГОНОР

І все ж сучасний вокзал – трохи не такий, яким його проектував Андрош Бідзіля. У першому варіанті будівлі він мав три куполи.

Як розповідають у Творчій архітектурній майстерні «Балан та Стельмащук», казус виник, коли керівництво Волинської області представляло начальнику Львівської залізниці Богдану Піху загальну концепцію вокзалу.

Той погодив концепцію. Але при цьому заявив: «На Львівському вокзалі – три куполи, на Луцькому – має бути один. Луцьк – не Львів!». І урочисто перекреслив два куполи на папері, де був зображений проект фасаду.

Таким чином загальна концепція вокзалу архітектора Андроша Бідзілі була частково знищена. Вирішувати ситуацію, що склалася, довелось буквально «з коліс»: архітектори «витягнули» фасади, врятували композицію та зробили вокзал Луцька таким, яким він є сьогодні.

Оновлене приміщення вокзалу відкрили у жовтні 2012 року. А у 2013 році проект вокзалу завоював перше місце у міжнародному конкурсі «Кришталева цеглина» як краща громадська споруда побудована у Польщі, Білорусії та Україні.

[caption]
Архітектор Андрош Бідзіля задумав вокзал з трьома куполами – як на зображенні. Проте начальник Львівської залізниці обурився: як це – у Львові один купол, а у Луцьку буде аж три?! Довелося архітекторам змінювати проект[/caption]

[caption]
Таким вийшов вокзал насправді - не з трьома, а з одним куполом[/caption]

[caption]
На початку 2015 року, з нагоди 75-ї річниці створення Волинської області «Укрпошта» випустила художню марку «Залізничний вокзал місто Луцьк»[/caption]
За матеріалами газети «Голос України», Вікіпедії,
сайту «Творчої архітектурної майстерні «Балан та Стельмащук» та ТзОВ «Глорі Плюс»
0

Читати ще

Коментарі

Кумпель

Дуже гарно написано. Файний,

студент

......доки «залізничні ворота

Додати новий коментар