Сніданок з «Таблоїдом»: фірмовий рецепт бісквіту від переможниці Анни Тумік. ФОТО

^{Текст: Оксана ФЕДОРУК}

^{Фото: Соня ГУДИЧ}

^{Настрій: кафе PUR PUR.}

«Таблоїд Волині» щотижня запрошує своїх Інстаграм-читачів поспілкуватися за смачним сніданком. Познайомитися з виданням ближче може кожен, хто візьме участь у розіграші, який проводять у соцмережі. Переможця обирають через генератор випадкових чисел.

Цього разу прийшла черга журналістки Оксани Федорук поснідати у компанії читачки інтернет-глянцю Анни Тумік.

Робота дівчини теж пов’язана із медійною сферою: вона працює випусковим редактором одного із волинських інтернет-видань.

– Розкажи трохи про себе. Де ти навчалася?

– Вчилася на еколога в ЛНТУ. А працюю журналістом. Се ля ві (посміхається).

– А як так сталося?

– Спочатку я працювала в одному із видань у рекламному відділі, а потім надихнулася. Влітку вчилася на «Літній школі журналістики». І сестра моя працює журналісткою, тому, виходить, у нас це сімейне.

Поки ми розмовляємо, офіціантка приносить наше замовлення: куряче філе в медовому соусі з бріошем та яйцем-пашот – для мене і салат з лососем та медово-імбирним соусом – для Ані.

– Розкажи про свій сніданок. Чи завжди вистачає часу поснідати?

– Я зазвичай встаю за дві години до того, коли мені потрібно виходити з дому. Не скажу, що я жайворонок, але мене дратують будильники, тому встаю ще до того, коли він задзвонить. Не розумію логіки, коли люди переставляють п’ять будильників.

Снідаю кожен день обов'язково – супчик, картопелька, салатик, немає значення.

– Ти обрала сьогодні пісну страву. Дотримуєшся посту?

– Так.

– Завжди?

– Не завжди, але стараюся. Пасхальний обов’язково.

– А як щодо дієт? Дотримувалася коли-небудь?

– Ні, ніколи. Лише чула про це (сміється). Треба просто їсти в міру.

– Солодощі полюбляєш?

– Якщо мій сніданок, обід чи вечеря не закінчується чаєм з чимось солодким – печивом, тортиком – для мене це не повноцінний сніданок. У нас це сімейна традиція – щоб щось було «до чаю».

– А готувати любиш?

– Так, я та дівчина, яка вміє зготувати котлети, борщ і торт. Ну і все, що між ними (посміхається). Я просто не можу їсти двічі одне і те саме за день. Все має бути свіженьке.

– Яка фірмова страва?

– Дуже люблю займатися випічкою. Торти звичайні, бісквіти, кекси, пиріжки – печу у своє задоволення. Родичі на всі свята зацінюють, кажуть, що можна заміж віддавати (сміється). Але не завжди вистачає часу.

– Поділишся фірмовим рецептом бісквіту?

– Легко. Потрібно 6 яєць, 1, 5 стакана борошна, 1 стакан цукру, 1, 5 ложки амоняку, ванілін.

Розділяємо білки і жовтки. Цукор теж ділимо приблизно наполовину. І окремо збиваємо них білки з цукром і жовтки з цукром. Далі змішуємо масу разом. Додаємо борошно, яке попередньо просіяли. Після цього всипаємо ванілін (десь половину маленької упаковки) і 1,5 ложки амоняку і ще раз збиваємо.

Виливаємо у форму (рецепт для середньої форми). Випікати десь 25-30 хвилин при температурі 180 градусів. Коли корж вистигнув, виймаємо з форми і розрізаємо на кілька менших коржів.

Робим «просочку». Інколи я просто роблю її з фруктового чаю з цукром. Виходить смачно. А якщо є бажання, то експериментую і готую різні з інтернету. Крем роблю звичайний сметанний. Треба десь 400-500 г охолодженої сметани , цукор , ванілін за смаком.

Торт виходить ще смачнішим, якщо ще додати всередину кусочки порізаного зефіру і банану. Прикрашаю за бажанням фруктами, цукерками.

– Наш конкурс, який ти виграла, проводився в Інстаграм. Взагалі багато часу проводиш у соцмережах?

– Через роботу багато часу проводжу у Facebook, поширюю новини у соцмережах. А в Інстаграм – не сказала б, що багато. Не інстаграмозалежна.

– Не слідкуєш за блогерами?

– Чесно? Ні за ким. Не люблю, коли стрічка перенасичена. Ну я їх розумію, в принципі, це вже частково робота – обробляти фото, регулярно викладати фото , тримати свою аудиторію. Але враховуючи те, що підписників можна купити чи накрутити, зараз ледь не кожен може вважати себе блогером. Головне, щоб людина вела свій блог не для того, щоб заробляти гроші, а для свого задоволення.

– Як плануєш святкувати новорічно-різдвяні свята?

– Новий рік для мене не є великим святом. А Різдво – важливіше, атмосферніше. Ну і ще Миколая. Мені ще й досі дарують подарунки.

– Як родиною святкуєте Різдво? Які маєте традиції?

– На Святвечір сідаємо вечеряти, коли засяяла перша зірка. На столі – пісні страви, але 12 страв не готуємо. Робимо дуже багато куті. У нас заведено, що колядники приходять теж ввечері 6-го. Колись я теж ходила обов’язково – по родичах, сусідах, хрещених.

На Різдво ходимо завжди родиною в храм. Після цього різдвяний сімейний сніданок. Перший день у нас прийнято святкувати вдома, а в гості – на наступний.

Старий Новий рік завжди особливо святкуємо, бо тато Василь і братик Василь. А ти ходила колядувати коли-небудь?

– Так, звісно. І в дитинстві, і вже два роки ходимо із колегами у Луцьку, колядуємо і збираємо гроші на благодійність. Цього року теж плануємо, тому якщо бажаєш – приєднуйся.

– Розкажи ще трохи про себе. Які маєш хобі?

– Трошки займаюся громадською діяльністю. У приміщенні «А-В HUB», який знаходиться у СНУ імені Лесі Українки, кожного місяця проводиться «Молодіжна платформа». Будь-хто з молоді може прийти, пограти в ігри, поспілкуватися за чашкою чаю. Внески за вхід передають на благодійність. Тому всіх запрошую.

– Можеш на завершення мене щось запитати.

– Ти хотіла б, щоб «Сніданок із «Таблоїдом» був кожен день?

– Ну як тобі сказати. Сніданок – взагалі непогана річ)) Але потім розшифровувати інтерв’ю кожен день – це не дуже))

– Із ким у тебе було найцікавіше інтерв’ю?

– Раніше мені було цікавіше їх брати у якихось знаменитостей, зірок, які виступали у Луцьку. А зараз зрозуміла, що в Луцьку є купа людей, про яких мало хто знає, але вони настільки цікаві! І їхні історії набагато цікавіше писати, ніж якісь «зіркові». Нещодавно я писала про 93-річну бабусю із Забороля, яка в’яже шкарпетки військовим в АТО. Я побачила про це пост у Facebook, приїхала до неї і ми дуже гарно поспілкувалися. І що мене вразило – вона звичайна собі бабуся, але, каже, я не можу просто сидіти і дивитися на те, що робиться, хочу хоч якось допомогти. Це варте того, щоб люди про це дізналося.

***

Передрук без згоди «Таблоїда Волині» заборонений