Як і де в Луцьку створюють анімацію

28 Жовтня 2015
Анімація – дивовижний світ, витворений і виплеканий людиною, який завдяки місяцям чи рокам клопіткої людської праці оживає. Людина, котра створює мультик, вкладає у нього часточку своєї душі, утворюючи тим самим іншу реальність: неповторну, загадкову…яку завгодно авторові. Для більшості з нас досі залишалося загадкою, як же з’являються на світ ці дивні казкові картинки.

Саме тому, до Міжнародного дня анімації «Таблоїд Волині» спробував хоч трішки привідкрити для себе і для вас, шановні читачі, як насправді твориться анімація. А допоміг нам у цьому луцький майстер-мультиплікатор, організатор анімаційної студії «Imago» Леонід Тивонюк.

Леонід Тивонюк – багатогранна творча особистість. Вдень чоловік працює актором Волинського академічного обласного театру ляльок. Увечері, повернувшись з роботи, він з головою занурюється в інше творче ремесло – мултиплікацію. За словами Леоніда, ще з дитячих років він полюбляв виліплювати героїв із діснеївських мультфільмів. Під час навчання в Університеті імені Карпенка-Карого чоловік відзняв свою першу анімаційну стрічку. Навіть те, що мультик був зроблений на звичайний телефон, не завадило йому здобути перемогу на фестивалі аматорського кіно «Кінокімерія».

[caption]
За словами Леоніда Тивонюка, при роботі над анімацією час прискорюється[/caption]
[caption]
Як справжні аніматор, чоловік має тапочки у вигляді мультиплікаційного персонажа[/caption]
Останні 3-4 роки чоловік з великим завзяттям накинувся на мистецтво анімації: почав вивчати різну літературу, поглинати величезними обсягами анімаційну продукцію й активно використовувати здобуті знання на практиці.

Мультиплікаційна майстерня чоловіка знаходиться у його ж квартирі. Потрапивши до кімнати, в якій відбувається творення анімації, ти мимовільно зачаровуєшся нею: посередині стоїть чудний дерев’яний столик, як видно, зроблений вручну із вмонтованим склом зверху. Трохи нижче лежить лист фонового зеленого кольору, який при створенні анімації зручно обробляти (підставити замість нього необхідний фон або взагалі його вирізати). Круг столу розміщені два світлові прожектори, які дозволяють працювати пізньої ночі аж до ранку. Частенько, Леонід так і робить. Разом із дружиною Мар’єю, яка розділяє захоплення чоловіка і допомагає йому в створенні робіт, подружжя не раз запрацьовувалося ледь не до самого світанку. І раптом, дивлячись на годинник, із жахом усвідомлювали, що вже немає часу на те, щоб лягати спати.

А ще в Леоніда Тивонюка є маленький племінник, якого звуть Орест. Хлопчина перейнявся від дядька любов’ю до анімації і часто допомагає йому в роботі. «Мультиплікатор-початківець. Живе в селі, – розповідає Леонід про племінника. – Він з колегою зробили там стіл і знімають на мобільний телефон анімаційні стрічки».

[caption]
Леонід Тивонюк разом із дружиною Мар'єю. Подружжя полюбляє вечорами спільно працювати над мультиплікацією [/caption]
[caption]
Племінник Орест, який також перейнявся від дядька любов’ю до анімації[/caption]
[caption]
Місце, де народжуться нові анімаційні душі[/caption]

До стола прикріплений штатив, на вершині якого зафіксований фотоапарат. Леонід розповів, що друзі та знайомі, знаючи про його захоплення анімацією, віддають йому всілякі запчастини, якими чоловік обладнує своє робоче місце. Зокрема, штативом від фотозбільшувача.

Фотоапарат передає картинку на екран комп’ютера. На останньому, за допомогою спеціальної програми, відображається напівпрозорий трафарет малюнка, який має бути в кінцевому результаті. Таким чином, орієнтуючись на цей трафарет, чоловік послідовно викладає елементи зображення, фіксуючи їхній рух фотографіями. Під кінець, усі знімки об’єднуються у відео, яке й становить готовий анімаційний продукт.

Як пояснив Леонід Тивонюк, зараз він працює над анімацією для проекції на стіну. Завдання мультиплікатора: зробити анімацію 56 об’єктів, які в кінці мають об’єднатися у цілісний малюнок – високомистецьку архітектурну споруду. Ця анімаційна будівля має «вирости» за чотири секунди.

І ще трішки інформації для роздумів: щоб створити один із 56 об’єктів споруди, необхідно зробити 96 кадрів. Для того, аби вибудувати цілісну анімацію, потрібно зробити 5376 кадрів, а це, як ви розумієте, потребує дуже і дуже багато часу. І це всього лише для чотирьох секундної анімації. Висновок: щоб займатися цією справою, треба бути надзвичайно посидючим і дуже її любити. Любити так, як це робить Леонід Тивонюк.

[caption]
Невеличка таблиця «Я люблю тебе…» створена Мар'єю для Леоніда контуром для скла, надихає чоловіка на творчість[/caption]
[caption]
Штатив від фотозбільшувача, на якому кріпиться фотоапарат, чудово підходить для роботи[/caption]
[caption]
Фотоапарат передає картинку на екран комп’ютера[/caption]
[caption]
Пристрій, зв'язаний із комп'тером та фотоапаратом, який спрощує роботу аніматора[/caption]
[caption]
Леонід розповів, що друзі та знайомі, знаючи про його захоплення, віддають йому всілякі запчастини, якими чоловік обладнує своє робоче місце[/caption]
[caption]
Рок-бенд, герої анімаційної стрічки, створеної на одному з майстер-класів із дітьми[/caption]


[caption]
Один із 56-ти об'ктів споруди, створення якого займає багато клопіткої та довгої роботи[/caption]
[caption]
Ще один завершений елемент споруди. Його створення ми мали змогу спостерігати[/caption]

Зараз чоловік використовує для своєї мультиплікації пластилін. Хоча раніше він уже працював над ляльковою та 2-D анімацією. «Якщо ти робиш пластилінову анімацію – має бути гарний пластилін, на мучній основі. Він добрий тим, що не липне до рук, не залишає слідів», – ділиться Леонід. І додає, що для своєї роботи все-таки використовує трохи гірший вид пластиліну – восковий, адже кращого тут попросту не знайти: «Спершу він був білий, тому ми його пігментом підмалювали. Щоб був цікавіший колір».

Для роботи з пластиліном необхідно мати спеціальні інструменти, зокрема скульптурні стеки для роботи з пластиліном чи гіпсом, щіточки. За допомогою них можна вирівнювати контури малюнка, вирізьблювати різноманітні узори. «Хороший інструмент – це запорука успіху, завжди допомагає», – вважає аніматор.

Леонід пояснив, чому почав навчати дітей мистецтва анімації і навіщо створив студію «Imago»: «Чому займаюся з дітками? По-перше, я це люблю. По-друге, я сам вчусь і намагаюсь когось навчити. Може, хтось з них стане гарним аніматором, колись зніме гарний мультфільм, який подивляться мільйони», – стверджує луцький мультиплікатор.

[caption]
Леонід Тивонюк використовує в роботі восковий пластилін.[/caption]
[caption]
Спершу білий пластилін чоловік підкрасив червоним пігментом, щоб колір став дещо цікавішим[/caption]
[caption]
Спрощують роботу з пластиліном спеціальні скульптурні стеки, щіточки.[/caption]
[caption]
Щіточка для зручності вправляння з пластиліном[/caption]
[caption]
Напівпрозорий трафарет на екрані комп'ютера дозволяє з точністю дотримуватися ліній[/caption]

«Хороша анімація, – вважає Леонід Тивонюк. – Як гарний фільм чи література, вона не має прив’язки до національності. Хороша анімація, як гарна фотографія. Вона просто є і щось в собі несе. Зазвичай, вона має колупнути щось в тобі. Щоб ти захотів змінити не світ, а себе. Як казав якийсь мудрець: «Я був молодим, хотів змінити світ, а коли став дорослим, захотів змінювати своє оточення. А коли став старим, зрозумів, що треба було міняти самого себе. Але вже було пізно».

Одна з ключових умов для того, щоб створювати якісну анімацію – все має бути стійке, статичне: «Треба слідкувати за мікрорухами. Якщо зображення трошки поворухнеться, навіть на міліметр – все, воно буде «рвати тобі око». Ті, хто побачить такий продукт подумають: «Хто так знімає? Криворукий якийсь»», – розповідає Леонід.

У луцького аніматора є один персонаж, який чекає завершення своєї життєвої історії. Йдеться, про таргана, якого Леонід Тивонюк зробив власноруч: випиляв металевий скелет і залив його силіконом. Леонід відзняв декілька епізодів із життя таргана, однак довести до кінця цієї історії йому поки що не вдалося.

Леонід вважає, що його анімаційні персонажі мають душу: «Анімація – це одухотворення. Твій персонаж починає дихати, рухатися. Він оживає».

І так, якогось вечора, проходячи повз непримітну радянську багатоповерхівку, ми навіть не здогадуємося, що за одним з її вікон може ховатися чарівний столик, освітлений прожекторами, за яким створюється нове, анімаційне життя.

[caption]
Тарган – герой анімаційної стрічки Леоніда Тивонюка, який поки чекає завершення своєї історії[/caption]
[caption]
Цього персонажа чоловік зробив самостійно: випиляв металевий скелет і залив його силіконом[/caption]


Текст і фото: Василь БІДУН
0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter