У Луцьку Юрій Андрухович заспівав у яскравій модерній драмі

23 Січня 2017
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Текст: Юлія ФІНКОВСЬКА


Вистава Юрія Андруховича «Альберт, або Найвища форма страти», що відбулася 22 січня, зібрала у Луцьку людей, небайдужих до сучасного мистецтва.





Захід пройшов у рамках проекту «Мистецький січень від «стендаЛю».

Перформанс «Альберт…» створений за однойменним оповіданням Юрія Андруховича, яке колись увійде до його збірки про видатних нечестивців усіх часів.




У центрі дійства – історія штукаря Альберта Вироземського, який промишляв цирковими фокусами та дрібними крадіжками, а згодом вкрав у монастирі печатку, що дозволяла йому сповідати, вінчати людей та хрестити дітей.

З того він нажив йому неабияких статків, які «зберігав у нещодавно націоналізованому «ПриватБанку».




«Махінації могли б тривати вічно, якби не коханки Альберта. Їх мало бути не менше і не більше 12. Наймолодшій не виповнилося й 11 років, а найстаршій перевалило за 87. Він любив різноманіття, а тому серед коханок час від часу відбувалася ротація», – повідомляється у дійстві.




Задля уникнення смертної кари Альберт погодився віддати душу дияволу, але підписана кров'ю угода не спрацювала, «й певного осіннього дня року 1641-го його було привселюдно спалено посеред львівської площі Ринок…».




Втім, коротко переказавши сюжет драми, все ж неможливо занурити в атмосферу дійства, адже перформанс складається не лише із зачитування уривків оповідання.




Вистава за принципом мозаїки вибудовується із елементів, покликаних вплинути на усі органи чуття глядачів.

Тут і озвучення тексту глибоким низьким голосом Юрія Андруховича, і середньовічні автентичні наспіви-молитви та фрі-джаз від Уляни Горбачевської, і геніальна гра на контрабасі Марка Токара, і графічні композиції Анатолія Бєлова, які вимальовувалися на екрані, ніби на дитячій магнітній дошці, і професійна режисура всього проекту від Ольги Михайлюк.




Твір не має застиглої форми, усі актори постійно взаємодіють між собою, додаючи у виставу все нових і нових акцентів та інтонацій.




Драма демонструє сутність усього людства через призму історії окремого шахрая Альберта.

Суспільство, що дедалі більше прагне лише хліба та жахливих видовищ, буденне зникнення цілих міст та континентів, цирк як життя і життя як цирк, біблійні символи та образи, які потребують глибокого розкодування, – все це постає перед глядачем через текст, голос, музику, молитву, крик, танець, анімацію тощо.




Це драма, яку сприймуть далеко не всі, саме тому ще на початку дії кілька людей покинули зал. Втім, через півгодини перегляду навіть ті, хто не дуже глибоко розумів суть, все ж не могли відірватися.




«Я не знаю, що це, але це щось нове і прекрасне», – чулося десь поряд від молодої жінки.

Юрій Андрухович грав самого себе, письменника, що пише історію свого героя, Уляна Горбачевська час від часу перевтілювалася із музи автора в його злого генія, а Марк Токар змінював ролі, не випускаючи з рук музичного інструменту.




«Треба побачити це ще разів двадцять, щоб сформувати ставлення до цього цікавого хаосу на сцені, що затягує в себе», – ділився враженнями чоловік у черзі до гардеробу.




Перформанс показав Юрія Андруховича не лише як талановитого автора, а й майстерного актора та співака.




До слова, вистава у кожному з міст містить у собі унікальний елемент, тому навіть найпалкішим прихильникам буде цікаво побачити це шоу ще раз. До того ж, постмодерні вистави передбачають безліч прочитань і асоціацій глядачів.

***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].




0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter