​У луцькому арт-кафе – виставка графіки та художніх фото

Арт-кафе «Стоп-кадр» зібрало поціновувачів сучасного мистецтва на виставці двох юних мисткинь.

Анастасія Гомзякова представила графічні роботи під назвою «Соціо», показавши через трафаретні силуети, чорні та кольорові плани увесь світ. А Юлія Булат показала несподіваний погляд на художнє фото, презентувавши серію «Час, що минає».

Дівчата отримали художню освіту в студії «Арт-кластер» луцької художниці Катерини Ганейчук, зараз же дівчата продовжують здобувати знання закордоном: Настя навчається у Краківській академії, а Юля – у Міжнародному університеті дизайну «School of form» міста Познань.

​


Виставку Анастасії та Юлії відкрили 26 вересня у межах проекту галереї сучасного мистецтва «Арт-кафедра» – «Крок на шляху мистецтва», який має на меті відкрити юні таланти і нові імена у мистецтві.






«Перші кроки дуже важливі для кожного юного митця, а наш проект допомагає їх зробити. Хочеться вірити, що ви навчитеся у Польщі всього кращого і таки повернетеся в Україну, щоб тут втілювати усі ваші найсвіжіші ідеї, або ж прославлятимете нашу країну закордоном. Бажаю вам масштабних виставкових проектів і персональних експозицій!», – зазначила керівний партнер галереї Леся Корсак.



Мистецтвознавець Зоя Навроцька розповіла, що критиків ніхто не любить, але насправді у критиці немає нічого поганого.



«І негативну, і позитивну критику треба сприймати як імпульс до розвитку, але я тут зараз не критик, бо з вами хочеться говорити на рівних, як із митцями. Я бачу тут не просто перший крок, а певний рівень професійності, молодого художника, з яким можна говорити у тембрі власного голосу, не погладжуючи по голові, щоб раптом не засмутити і не образити. І дозволю собі сентиментально думати, що як би там не склалося майбутнє, а ви пропагуватимете українське мистецтво, бо позиціонувати себе українським художником чи поетом можна у будь-якій точці світу».

Також, мистецтвознавець прокоментувала детально роботи кожної із учасниць виставки.

«Мінімалістична графіка Насті – це відчуття білої площини, у взаємодію з якою входять якісь плями, гра кольорів, коли цей простір стає світом і Всесвітом. Це дуже естетичні і професійно зроблені фігурки, які відображають дуже глибокі ідеї, показуючи, як глибоко відчуває час і стиль у мистецтві така юна ще людина. Це дуже цікава спроба показати соціум, його хаос незахищеність, і розумний глядач неодмінно зможе відчитати з цих робіт багато.






Твори Юлі мене просто вражають. Здається, що фото сьогодні займає провідну роль, як і живопис, і ліплення. Ця добірка художніх фото не може залишити байдужими, бо естетично наточене око побачило такі об’єкти у часі і просторі, які дуже красиві. Чого варта лише клямка потрісканого вікна… Це ж поет може написати цілу поему! Скільки разів воно відкривалося, як його робив сільський тесля, скільки до клямки торкалася рука і дитини, і жінки, і бабці, скільки хтось визирав із нього…





Це я так прочитую, а скільки ж може бути різних варіантів прочитань! Неймовірна річ! А ще світильник як час міського простору 60-70 років, як ціла гама почуттів. Сучасний художник у своєму арсеналі має такі виражальні засоби як фото, але не кожен має таке око. Треба бути художником, щоб змогти через фотографії показати таку естетику, символ, міф, знак».



Відвідала виставку і луцька художниця Наталія Кумановська, яка розповіла, що у час її навчання не було змоги їздити на пленери у Париж, але зараз перед художниками відкрито багато дверей.



«Я дуже щаслива за вас (і це зовсім не заздрість), за те, що ви можете обмінюватися досвідом із художниками інших країн, пізнавати нове. Думаю, що ваш вклад у наше мистецтво обов’язково буде, тим паче, що національні традиції лежать і чекають, доки хтось розповість про них усьому світу».

Дівчата подякували організаторам за виставку, а мистецтвознавцю за професійний аналіз творів, розказали, що це справді важливий крок на шляху мистецтва, бо ще тиждень тому вони й не думали виставляти роботи.




А після офіційної частини відкриття виставки побажання та привітання від батьків та друзів мисткині приймали у кращих традиціях художніх виставок – за бокалом шампанського.





Роботи Анастасії та Юлії експонуватимуться в арт-кафе «Стоп-кадр» орієнтовно протягом двох тижнів, тож у лучан ще є час прийти і відшукати у кожному з полотен чи фото особливий сенс.