Народна контрацепція та еротичні ігри – у Луцьку розповіли про секс предків

09 Грудня 2016
Вечір середи у книгарні «Є» пройшов під знаком еротики і табуйованих тем щодо сексуального виховання наших предків.

Етнологиня, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Т. Шевченка, авторка понад 60 науково-­популярних творів Ірина Ігнатенко презентувала книжки «Жіноче тіло у традиційній культурі українців» та «Чоловіче тіло у традиційній культурі українців».



Модераторкою заходу стала – кандидатка історичних наук, доцентка кафедри документознавства і музейної справи СНУ ім. Лесі Українки Алла Дмитренко.

З перших історій авторці вдалося неабияк зацікавити аудиторію. Презентація відбувалася більше двох годин, її навіть відвідав пухнастий котик, а «Таблоїд Волині» зібрав усі найгарячіші розповіді у рубриці «Словопортрет».


***
Щороку я їздила до бабусі в село, а вона була знахаркою, шептухою, знала багато переказів. Я всотувала у себе усю інформацію про наші традиції, а згодом обрала своїм фахом етнологію, багато їздила в експедиції по селах, збирала матеріал. І в якийсь момент усвідомила, що треба не лише брати всю цю інформацію, а й назад повертати людям у вигляді книг, щоб не розривати цього циклічного кола.



***
Кандидатською дисертацією моєю стало дослідження «Народна медицина українського Полісся». В Україні народну медицину і магію в основному практикують саме жінки, тобто, збираючи матеріал для дисертації, я спілкувалася переважно із жінками старшого віку (70-90 років), адже шептати молоді та квітучі не можуть.

Зрештою, багато з них розповідали не лише про народні лікарські рецепти, а й про те, як вони кохали, як ревнували, як виходили заміж, народжували.

Згодом мене саму зацікавило, як у ті часи жінки регулювали вагітність, яку контрацепцію використовували. Комплексного дослідження всього цього не було, тому я почала збирати все це докупи, ніби пазли. Так народилася книга «Жіноче тіло», що вже тричі перевидавалася.



***
«Жіноче тіло» побудоване по ключових циклах жіночої тілесності. Першим, звичайно, був перехід від дівчинки до дівчини, старт менструального циклу і усвідомлення того, що дівчина мусить вже готуватися до заміжжя, шукати собі пару.

Треба розуміти, що у традиційному суспільстві одружитися і вийти заміж – то була така обов’язкова стратегія життя, без цього вони не мали високого статусу в громаді, з ними не рахувалися, їхня присутність була небажаною на обрядах хрестин, весіль, могли хіба обмивати покійників і не більше.



У підручниках українське село виглядало завжди трохи ідеалістично. Часто малювалися такі сім’ї, де одружувалися лише по коханню, без жодних конфліктів проживали усе життя, народжували тільки запланованих дітей і вмирали в один день. А потім ми вважаємо, які ж усі зараз розбещені, і розлучаємося, і зраджуємо.



Насправді, такі ідеали – штучні, бо ж почуття людини незмінні протягом віків. Не треба ідеалізувати культуру, а варто прийняти її такою, як є.
***
Дівчата заміж виходили в 16-17 років. У 20 ти вже вважалася ледь не втраченою вічною дівкою, якій «світить» лише якийсь вдівець.
У сороміцькому культурі часто фігурують жарти про те, як дід бабу, а баба діда, і ми собі не уявляємо, що цим «бабам» і «дідам» насправді було десь всього 35-40 років у традиційному суспільстві.

Треба розуміти, що від ранньої юності до зрілого віку жінки дуже вироблялися, народжували ледь не щороку. Звичайно, чоловіки іноді використовували тваринні кишки, а жінки послуговувалися соком лимона, але надійної контрацепції не було.




***
Після Покрови, 14 жовтня, коли вже не було багато роботи, можна було трошки відпочити. Молодь обирала собі хату, фактично знімали квартиру, кажучи сучасною мовою, для спільної ночівлі. Щоправда, інтиму там не було.

У деяких регіонах існувала гра «в притулу», в якій основною метою було «кінчика вмочити». Щоправда, важливо було не перейти цю тонку межу, щоб не осоромити дівчину і не зробити її покриткою.
***
Якщо чоловік не хотів чи не міг спати з дружиною, то вона мала право розлучитися з ним через суд. Усі основні магічні заговори проти чоловіків базувалися на позбавленні їх чоловічої сили, а статеві органи чоловіків називали у фольклорі за аналогією і подібністю з рослинами, тваринами, предметами господарського вжитку. Знаходимо такі назви, як хрін, огірочок, ковбаска, бугай, плуг, рало тощо.




***
У весільній традиції був обряд «комори», коли просто посеред гуляння молодята йшли на першу шлюбну ніч до комори, а гості ззовні час від часу допитувалися, чи вже це сталося, чи скоро та співали сороміцьких пісень із поясненням того, що і як молоді мають робити.

Якщо ж у молодого з якихось причин не виходило «добути калину» молодої, то його функцію перебирав старший дружко.




***
Навіть любовну лірика українців є дуже інтимною і закодованою. Якщо у піснях йдеться про те, що козак просить у дівки «напоїти коня», «пустити коня до стаєнки», «осідлати коня», то це означає приховане прохання віддатися.








***
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Таблоїд Волині» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].


0
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter